ВОГНЕЗАХИСТ КАБЕЛІВ І КАБЕЛЬНИХ ТРАС

Вогнезахист електричних кабелів – важлива проблема забезпечення вогнестійкості будинків і споруд.

Вогнезахист кабелю необхідний там, де присутні великі кабельні маси, є підвищена небезпека виникнення й розвитку пожежі. Виникнення пожежі на кабельних трасах тягне за собою неконтрольоване поширення вогню, підвищену тривалість пожежі, її температуру. Крім того токсичні гази й густий дим, що утворяться, становлять велику небезпеку для здоров’я людей і ускладнюють гасіння пожежі. Хлористий водень, що виникає при горінні поліхлорвінілової ізоляції, створює проблеми й після гасіння пожежі: він стає причиною корозійного руйнування металоконструкцій і апаратури, особливо електронної. Порушення електричних зв’язків порушує технологічний процес, ускладнює ситуацію при пожежі.

У реальній ситуації, образно говорячи, кабельні траси є вогнепровідними шнурами, що сприяють швидкому поширенню вогню.

Зниження пожежної небезпеки кабельних трас шляхом застосування негорючих кабелів, кабелів з поліпшеними пожежно-технічними характеристиками, відповідних конструктивних рішень, у багатьох випадках є більш дорогими варіантами в порівнянні з варіантом застосування для вогнезахисту кабелів і кабельних трас покриттів терморозширювального типу (фарб що спучуються). Особливо це стосується працюючих підприємств, де істотно звужена можливість вибору методів захисту вогнезахисту кабелю.

Матеріал при нормальній експлуатації являє собою тонкошарове покриття, яке під впливом високої температури утворить негорючий теплоізолюючий пінний шар.

• Може нейтралізувати максимально до 80% хлористого водню при горінні хлоровмістимих пластмас;
• Знижує токсичність продуктів горіння;
• Сповільнює швидкість горіння;
• Знижує температуру продуктів горіння;
• Зменшує димоутворення;
• При виникненні пожежі, від коротких замикань у кабелі;
• Веде до самозгасання кабелю;
• При спучуванню поглинає теплову енергію від джерела запалювання.

Після висихання в межах обумовлених умов експлуатації у вогнезахисному матеріалі не відбувається хімічних змін. Вогнезахисні властивості зберігаються протягом часу, який не менший 15 років.